Вершина
Всі ми линем на вершину,
Вона ж в кожного своя.
Хто в дорозі не загинув,
Той свою таки дістав.
Вісімдесят - вершина віку
І хто в житті її здолав
Бога за бороду посмикав
Якщо й багатсва не надбав.
Здобув рОки, честь і славу
На вікИ чи пережив,
Любив життя, мов забаву
Та й робив в нім, що хотів.
Маля, дитя, пастух, учень,
Юнак, студент та аспірант -
Життя піднесло досить круто,
Бо мав мету, плекав талант.
Дякуй своїм тату й мамі,
Що зродили й підняли,
Вмолили долю невблаганну,
Путівку у життя дали.
Дякуй Богу, що знайшов
На світі свою половинку,
Та ним освячену любов
На спільність, щастя і на вчинки.
Сім’ї подякуй, що з тобою
Росла, міцніла і цвіла,
А ти в ній був самим собою
І мав в польоті два крила.
Щира вдячність людям, близьким,
Краю рідного просторам,
Найчарівнішій Вітчизні,
Що з тобою завжди поряд.
Звівсь на вершину - оглянись:
Тут до багатства у роках
Здобутки й втрати додались,
Де твій проліг життєвий шлях.
Коли піднявся на вершину -
Вона підкорена, твоя,
Раз шлях обрав і не покинув -
Знати своє в житті дістав!
Від Києва й до Сіднея
В СКАЙПІ чаркували
Щоб вершинні ювілеї
Життям надихали!
м., Київ, 25. 11. 2018 р.
