У гральному полі
фішкою йду, просувюся полем.
крок зупиняю у галасі голі,
яка вимагає ставки на долю.
гральні розкидую віялом карти -
вдивляюсь у чірви і бубни в азарті,
коли їх простромлюють пікі пікантні.
на варті чатують байдужі хрести -
варто б із ними та й з небом на "ти"!
та все заважають проблемок ряди,
стежинками що у темряві таєн.
хрипло їх зчитую вголос картаво
з мапи, яку оце розгортаю -
вишукую раптом утрачену волю
в хащах заблукану, в холод і волод,
де привиди криками, лунами з болю,
в кронах заплутаних дивних історій.
і шепочу у розгубі, у стомі
-...що є величніше аніж недоля?.. -
наосліп камінчик зроню до сплентінь
з гілками стежин, що зачинені в тінь
спокусливо знаджують в тишу і лінь.
там рахівниць чути порух і шурхіт,
дихає наче там час у зажурі,
дати спливають, події похмурі,
цифри рядами численними числю -
шукаю між них там прихованих істин.
думаю...мислю...
