У танцях віхоли
ці танці віхоли мені -
меланхолійних лун минуле.
світанки де світліші були,
святково шумні ясні дні,
кохання справжнього пора,
міцної дружби непохитність...
тепер безпристрастність і хитрість,
вагання, сумніви, хандра.
сліпа в мовчанні самота
як поспів спогадам у тиші -
горійшим посміхом в колишнє
ця в сьогоденні пустота.
коли похмурість в небесах
і лине час, прямує нині
безглуздим шляхом в прірву днини... -
і там твій ризик, і твій страх,
і танці віхоли зими
у відчай, в розпач... - на оману
цей шлях був явлений в тумані
тобі в ілюзіях пітьми -
в ній час почав звротний рух
і ти у спогадах, у тиші.
а десь сніги...снігіигорішні!
в нестямних криках завірюх...
