Мені треба
Свою каву з твоїх чашок,
Твоїх сорочок на своїм тілі.
Два ключі на один замок,
Небо в стелю і стіни білі,
Свою сукню тобі у шафу,
Твою ковдру в моє напинало,
Мені у руки ламо-жирафу…
Погодься, я хочу так мало,
Цього «трошки » мені вистачає,
Я ніколи не прошу багато:
В мою чашку твого лише чаю,
Своє ліжко в твою кімнату.
Щоб разом - одне-нероздільне.
Мовчки мрію, щоб так, як в раю,
Бо повітря у нас навіть спільне…
Мені треба себе твою!
