Нові вірші
Вірші, глава 2Частина 9
У НЕБІ, ЯК В ХАТІ.
Вже морок вечірній сідає на землю із неба
І смутою входить у серце і вдушу без тебе,
Бо ти піднялася в безоблачне небо, як пташка.
І сяєш, як зірка. Без тебе живеться так тяжко…
…Я Місяцем в небі теж скоро вже буду літати
І вічно ми будемо жити у небі, як в хаті.
02.12.2018; 17:48.
СУЧАСНІ ПАНИ
Раніше були і царі, і пани.
Тепер президенти живуть й олігархи –
Нащадками їхніми стали вони, –
Й живуть, припіваючи гарно.
Раніше і старці були і раби,
А нині бомжі й безробітні живуть –
Такий у людей обездолений путь.
А як у майбутнім пан зватися буде,
І доки ж терпітимуть люди наругу?
І хто ж, і коли ж накладе резолюцію,
Щоб знищила безлад такий революція?
02.12.2018; 19:13.
ЛЮБОВ – ЦЕ ЖИТТЯ
Пришла несподівано в душу любов, як узрів я тебе.
З цієї ж пори я чомусь перестав узнавати себе.
Я мріяти став про майбутнє кохання з тобою в житті.
Я став перебірчивим в справах щоденних в сучаснім бутті –
І став я конкретно вже думать як далі з тобою нам жить?
І стала любов повсякчасно із нами вже поруч ходить
Й давати завжди нам потрібні у справах поради,
Щоб завжди булли ми охайні, кмітливі і раді!
02.12.2018; 20:30.
ЕВОЛЮЦІЯ СЕЛА
І скільки б разів я не їздив провідать батьків, то село
Вже кожного разу для мене все гірше і гірше було.
Раніше на санях каталися діти у балку з гори.
Тоді був у балці глибокий ставок, а нині вже висох ставок
І зараз в селі вже нема золотої пори –
Це час еволюції взяв цю природу уже на замок.
03.12.2018; 12:18.
УКРАЇНСЬКА ДОЛЯ
До чого ж щербата українська Доля в людини…
У влади ж всі зуби рівненькі й живеться їй тихо,
У неї завжди в кабінетах хороша година –
Вона за собою слідкує і дуже прикметно.
Зате в Україні повзе, як гадюка, скрізь лихо,
А влада до Долі такої, немов, не причетна…
…Та де ж нам в цім Світі людину спроможну шукати,
Щоб владі цій зубки рівнесенькі повибивати?!.
03.12.2018; 17:01.
Поету – Миколі Миколаєнко
ДВІ ДЕВ’ЯТКИ ЖИТТЯ
Микола Антонович, Вас з днем народження поздоровляю!
Міцного здоровя, натхнення й наснаги творити бажаю!
Микола Антонович, кращої Долі, ніж в вас, я не знаю.
Й за ці дві дев’ятки тріумфальний я тост підіймаю!
03.12.2018; 18:22.
ТЕЛЕФОННЕ СПІЛКУВАННЯ
Були молоді – спілкувалися часто:
Ми бігали – випереджали один одного у бігах, –
Життя в нас було і медове й квітчасте.
Коли піднімали ми штангу я кріпко стояв на ногах,
А зараз вже ноги болять і я став не ходячий
Й спілкуюсь лиш по телефону і в позі сидячій.
03.12.2018; 19:14.
ЖДИ МЕНЕ
І точить чекання мій мозок, мов тля, щоб зустрітись з тобою
Ти жди й не сумуй, бо ми знайдемось скоро обоє.
Й хоч в нас відбулася невдала грошева розвідка
І нас роз’єднала обох закордонна поїздка
Без тебе, кохана, і Сонце здається не Сонцем,
А може у мозку моєму проходить, як сон, це?!
Розлука у нас тимчасова і серце і душу турбує
І нашу любов і кохання, неначе, грабує,
Але ти чекай й ми з тобою забудем це горе сумне,
Бо скоро вже нас розшукає програма оця «Жди мене»!
04.12.2018; 12:51.
Поетесі – Надії Філенко
МЕДАЛЬ ЖИТТЯ
Надія Іванівна, ти нагороду високу вже маєш –
Медаль за життя, у якому, як квітка, сіяла і сяєш.
Така нагорода до тебе у місяці грудні прийшла –
Було це число вісімнадцять, як тебе нагорода знайшла.
У цьому числі, як в медалі, сливе сторона ще й інша.
Про сторону цю ти писала і нині ще пишеш у віршах…
…Надія, з другою в числі стороною я поздоровляю
Й міцного здоров’я тобі і наснаги писати бажаю!
05.12.2018; 12:51.
ПОЛІТИЧНІ ХОВРАХИ
Зима вже окутала сніжною ковдрою землю, будинки і воду…
І влада сидить в кабінетах, немов поховались в норі ховрахи,
І кожен із них сліз не бачить – сліпий і не чує ридання – глухий, –
Їм байдуже горе людей, їм начхати на долю держави й народу…
…Як літом із поля зерна наносив у нору ховрашок, щоб кормитись,
Так й влада на гроші – державне зерно наложила грабуюче мито.
05.12.2018; 18:09.
ПОЛІТИЧНІ ПАВУКИ
Сплітав, як павук, олігарх павутину, бо знав,
Що жертва у цім павутинні застряне,
А жертва для нього – це гроші й державна казна,
Та й час цей в кармани грабіжні грошима нагряне,
Бо був олігарх депутатом Верховної ради
І з чинним законом підкупно, уміючи ладив.
05.12.2018; 19:42.
ЖУРАВЛИНА ОСІНЬ
Летять журавлі, мов би букви живі, і вже пишуть про осінь:
Вже літні вітри, мов застигли, і дують повітрям холодним,
Рослини всі перевдяглися у жовте і простоволосі,
На землю лягає і морок разом з павутинням бридким,
Частіше в барлоги залазити стали і звірі голодні…
…Й летять журавлі і з живих букв вже пишуть рядки!
06.12.2018; 18:37.
ЛІТО ЛЮБОВІ
Любов завітала до нас і в серцях поселилась
І в нашім коханні вона, як і ми, веселилась,
І мов на горишці вмостилась, як літо,
Й пильнує із нього за флорою, як вартовий…
Уже й цвіркуни нам співають грайливим привітом,
Й лежить на столі вже кавун, як живий.
Уже й відсміялися соняхи – зерна темніють,
Й на чердаках вже голуб й голубка леліють…
…І ми із тобою в саду яблуневім гуляєм,
І наша любов теж у наших серцях визріває!
06. 12 2018; 19:51.
У НЕСТРИМНІЙ ЛЮБОВІ
З тобою ми спать полягали й дивились на небо в віконце –
На колесі променів в чистому небі котилося Сонце
Й за обрій скотилось, а Місяць виходив на вулицю неба
На зустріч із Зіркою, бо сяяла в нього любові потреба.
Та сон нас не брав і пішли ми у сад й під черешнею сіли –
І вмить у нестримній любові почуттям аж у небо злетіли!
06. 12.2018; 12:58.
ЧОВЕН ЛЮБОВІ
У човні на веслах проміння й неначе, в нім Сонце пливло –
Це я і кохана блищали сріблясто, скупавшись в воді.
Любов в нас була, як не тонучий човен, й на веслах,
Й на якір кохання її почуття узяло.
Любов нас вела по життєвих дорогах як Долі водій –
Вона у житті нас завжди берегла, як тесло.
06.12.2018; 15:48.