08.12.2018 19:40
для всіх
198
    
  2 | 2  
 © Савчук Віталій Володимирович

Я вірив...

Я вірив...

з рубрики / циклу «Все і всі»

Знов заїда мене туга,  

Так чавить груди. 

І біль кружляє мов хуга,  

За що ж ви люди?! 


Я щиро вірив у добро,  

Немов дитина. 

А ви образу під ребро,  

І бруд у спину! 


Я тихо сам писав вірші,  

Люди читали. 

Не пнувся до чужих вершин,  

Свої чекали. 


Біжиш на допомогу,  

Відкинувши своє. 

Та раптом носорогом,  

Нездара з ніг зіб`є. 


Згадалася відразу  

старенька-Шапокляк, - 

Отримаєш образу,  

І втратиш час за так! 


І знов гірчать рядочки,  

До хрусту кісточок. 

І нерви на шматочки,  

Сумління під замок... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.12.2018 09:27  Тетяна Белімова => © 

Не варто брати дурного до голови, хоча воно часом таки добряче дошкуляє. Утім, мусимо завжди шукати те, заради чого варто жити і рухатися далі - у світле майбутнє))))))