19.05.2011 18:05
-
561
    
  6 | 6  
 © Лані

Щастя

У пошуках пригод блукала світом, 

І на хатинку щастя набрела, 

Там в тиші чаювали осінь з літом, 

Я повз пробігти просто не змогла.  


Вмостилася на лавку біля печі, 

Розпитуючи осінь про ліси, 

Ми згадували з літом теплі речі, 

Наповнені зеленої краси. 


Ввійшло тихенько щастя пригорнуло, 

Навчало, як позбутися образ, 

У душу мою ніжно зазирнуло, 

Задуматись просило зайвий раз. 


Ми ходимо до щастя у минуле, 

І завтра, що не день, його чекаєм, 

Та досі головного не збагнули: 

Навіщо з сьогодення відпускаєм?.. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.05.2013 15:15  Світлана Рачинська 

Таке миле і ніжне чаювання... А щастя входить і справді, тихенько... Головне душу вчасно відчинити :)
Вірш світлий і добрий.)))

 19.05.2013 10:27  Дебелий Леонід Семенович... => © 

Складне запитання... Може, молодість дасть відповідь...

 19.05.2011 20:53  Тетяна Чорновіл => © 

Також скучила за такою хатинкою.