20.12.2018 21:44
для всіх
199
    
  1 | 1  
 © Гребінка Євген

Українська мелодія

Українська мелодія

«Ні, мамо, не можна нелюба любить! 

Нещасная доля із нелюбом жить.

Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти 

Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!»


«Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?

Мені в домовину лягати пора.

Як очі закрию, що буде з тобою? 

Останешся, доню, одна, сиротою!


А в світі якеє життя сироті?

І горе, і нужду терпітимеш ти.

Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,  

Стогнать під землею, як горлиця, стану».


«О мамо, голубко, не плач, не ридай, 

Готуй рушники і хустки вишивай.

Нехай за нелюбом я щастя утрачу;

Ти будеш весела, одна я заплачу!»


Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,  

Під ним рано й вечір матуся квилить:

«О боже мій милий! Що я наробила! 

Дочку, як схотіла, із світу згубила!»



1840 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!