27.12.2018 02:00
Без обмежень
25 views
Rating 0 | 0 users
 © Гулак-Артемовський Петро

Твардовський

«Нуте, хлопці! Швидко, шпарко!

Музики, заграйте!

Гей, шинкарю, гей, шинкарко, 

Горілки давайте!»


Ріжуть скрипки і бандури, 

Дівчата гопцюють;

Хлопці, піт аж ллється з шкури, 

Коло їх гарцюють.


Бряжчать чарки, люльки шкварчать, 

Шумує горілка;

Стук, гармидер, свистять, кричать, 

Голосить сопілка.


Пан Твардовський в кінці стола

З поставця черкає:

«Гуляй, душа! Тра-ла-ла-ла!»

На ввесь шинк гукає.


В батька й матір отамана

І громаду лає;

Скрутив жида, як гамана, 

Ще й усом моргає!


Сікнувсь улан — він вздовж його

Шаблюкою тріснув.

Улан — тю-тю!., га-га!.. го-го!..

Зайцем в кутку приснув.


Взяв набакир писар шапку, 

Пан грішми забрязкав:

Аж гульк! Писар — верть в собаку

І на всіх загавкав.


А шевцеві паи Твардовський

В такі знаки дався, 

Що, мабуть, із час московський

Барилом качався.


В ніс втеребив дві бурульки;

З бурульок, мов з кухви, 

Б’ють під стелю через рульки

Джерела сивухи.


Б’ють джерела... Пан-гульвіса

Кухоль підставляє;

Аж зирк в кухоль! — Що у біса?

В’юн на дні іграє!


«Дух святий, миряни, з нами!

Вилупіть лиш баньки:

В’юн утік, а цап з рогами

Вилазить із шклянки.


Мекнув, мов його родимець

Почав мордовати.

Та й стриб в комин; аж тульк — німець

Стоїть серед хати!


Ніс — карлючка, рот свинячий, 

Гиря вся в щетині.;

Ніжки курячі, собачий

Хвіст, ріжки цапині.


Дриг ногою!.. Круть ріжками!..

В пояс поклонився:

«Ну, Твардовський, час, із — нами

Щоб ти розплатився!


Гуляв єси, верхозодивг

Усім взнаки дався;

Дівчат дрочив, жінок зводив, 

Над всіми знущався.


Чого душа забажала, 

Мав всього ти стільки!..

Курей, ковбас, м’яса й сала, 

Бочками горілки.


Нагрів і нам` ти чуприну, 

Як сам здоров знаєш:

Окульбачинг, мов скотину, 

Та всюди й гасаєш.


Годі глузовать з чортами, 

Слова — не полова:

Чи забув, яка між нами

З тобою умова?


Лиса гора... бритва... палець...

Наперу півкарти...

Гайда в пекло!.. Кров на смалець, —

З чортами не жарти.


В письмі стоїть (читай сміло):

На кагал бісовський

З начинкою душу й тіло

Одписав Твардовський.


Служить йому чорти мають

(Так прийшлось в умову), 

Поки в Римі не піймають, 

Амінь сьому слову!


Що тепер, Твардовський, буде, 

Про те в пеклі знають:

Сю корчму хрещені люде

Римом називають».


«Бач, чортяка!.. Бач, падлюка!..

Як умудровався!

Се вже, бач, німецька штука, —

Твардовський озвався. —


Та вже ж чи йти в пекло справді

То й підем, байдуже!

Але й ти роби по правді

І не чванься дуже.


Заглянь в контракт твій зо мною, —

Яка там умова? —

Ще три штуки за тобою;

Витнеш — ні півслова!


От, бач, висить над дверима

Завбільшки із цапа

Перед твоїми очима

Мальована шкапа.


Нехай шкапа підо мною.

Огирем гарцює, 

Нехай крутить головою, 

Стриба і басує.


Ти тим часом піску в жменю:

Гарапник тройчатий

Сплети з піску, як з ременю, 

Коня поганяти;


Ще ж попасать коня треба, 

Стать на одпочинок:

То вже, гляди, щоб як з неба

Вродився будинок.


Будинок з лушпин горіха

Отам за байраком;

Із борід жидівських стріха, 

Цвяхована маком.


От і гвіздок на починок

Чверть ліктя завдовжки.

По три в кожну вбий з мачинок, 

А менше — ні трошки», 


Біс перистий свиснув, кляснув, —

Аж кінь вже басує:

Батіг з піску в руці ляснув...

Твардовський сумує.


Скік в стремена, давай драла...

Аж що за одмінок?

Стріха в хмарах заблищала, 

І мріє будинок.


«Виграв справу! Бач, псяюха, 

Здихавсь, мов скажений.

Ну, тепер скупайсь по уха

В водиці свяченій». —


«Змилуйсь, свате, я в сій зроду

Лазні не купався».

Скорчивсь, зморщивсь — шубовсь в воду

Та й назад порвався.


Захлинувся, чхнув і приснув, 

Тричі закрутився, 

Тричі тупнув, тричі свиснув, 

Аж шинк затрусився.


Хмара, як ніч, налетіла, 

І сонце сховалось;

Галок, круків, ворон сила

На стрісі зібралось!


Крукають, кавчать, мекечуть

Всіми голосами:

То завиють, то шепечуть, 

Бряжчать ланцюгами!


«Ну, Твардовський, другу справу

Виграли чортяки!» —

«Не кваптесь лиш: ще на славу

Втру я вам кабаки.


Куць програв, куць виграв справу.

Ще як доведеться.

Виграй третю, — глянь на лаву:

Що тобі здається?


Цмокнись з жінкою моєю, 

Вона твоя буде;

Як я жив на світі з нею —

Про те знають люде.


Будь ти їй за чоловіка

(Остання умова), 

Присягайсь любить довіка, 

Та тогді й ні слова!


Нехай піп вам руки зв’яже.

Тепер, по сій мові, 

Люде добрі, що чорт скаже? —

Бувайте здорові!»


А чортові не до соли:

Хвостиком киває, 

Ніс скогіилив, мов гринджоли, 

І дверей шукає.


Стриб по хаті, хап за клямку, 

Твардовський — по пиці, 

Трісь по гирі — розбив шклянку

І горщик з полиці.


«Ей, не бийсь, кажу, Твардовський!

Гвалт, рятуйте, люде!

Бо вилаю по-московській —

Сором слухать буде».


А тим часом скік к одвірку —

Ну цапом стрибати!

З прогонича зуздрів дірку —

Та й шморгнув із хати.


«Ой, держіть, ловіть псяюху!» —

Усі загукали, 

А псяюхи нема й духу:

Поминай, як звали!


«Жінко люба, годі плакать, —

Твардовський озвався, —

Хотів з чортом вас посватать —

Та й чорт одцурався.


Мабуть, всі чорти — бурлаки, 

Та ще й розум мають, 

Знають, де зимують раки —

Од жінок втікають.


Може, в пеклі інше діло, 

В нас сього немає:

Жінка гризе душу й тіло, 

Мужик попиває!


Нуте ж, хлопці! Швидко, шпарко!

Музики, заграйте!

Гещ шинкарю! Гей, шинкарко!

Горілки давайте!»

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пан та собака / Байка | Гулак-Артемовський Петро». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Рибка / Байка | Гулак-Артемовський Петро».

Картина "Пан Твардовський та диявол.". Художник М. Е. Андріоллі.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Петро Гулак-Артемовський

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо