Зерна
На білому папері чорні зерна
Поет засіє з щедрої руки.
Врожай багатий чи мізерний?
Чи рознесуть поміж світи круки?
Й яке насіння? Житнє, благодатне?
Голодну душу здатне накормить?
А мо, шляхетне і ошатне,
Не гідне натовпу-юрби.
А може, зілля й бур’яни
Зростуть на білім полі?
Кропиви й гіркі полини,
Яких на сторінках доволі.
А може, зійде дикий мак?
Солодкий і п’янкий, лиш спробуй.
Приспить туманом розум смак,
Останні мізки вже розпродуй.
А є таке, що сходить сотню літ,
Але безсмертну долю має,
Й ніхто не годен зупинить політ
Душі, яка насіння благодатне піднімає.
