Візаві вітру
з рубрики / циклу «Нуртовище думок»
Пробивається вітер упевнено сплутаним листям
І тремтить, не знаходячи місця, сполохана тиша.
Перемішаний день, ніби сонні пробуджені очі
Роздивляються зірку малу серед ночі. Навмисно.
Може день цей пройде, промайне, пригадається потім
І зупиниться щось, відійде від цієї дрімоти.
Може те що забуте, насправді, це справжнє і нове
І сьогодні воно лише хвіртка, лиш камінь основи.
Інший день, може в цьому сховалися істини зерна
І чекають на світло, без нього уже не зростуть.
Відчувається те, що цю мить уже більш не повернеш.
Лиш цей самий все вітер охопить, колись, де-небуть.
1.06.2014
