Дощ з голубими очима
Із циклу " Намалюй..."
Сніг падав тихо і безсило.
У його очі задивилась...
Стелився сум, ще той, осінній,
Ну, де б ми ще з тобою стрілись?!.
В твоїх очах спинилось небо.
Життя ж спішило на вокзали...
Душі втамовано потребу,
Бо я знайшла, кого шукала.
У тих очах, як небо, синіх,
Усе життя… Та ще й замало...
Дощ обійняв, мов душу вийняв:
- Я поруч, завжди, ти не знала?..