Світанок
Ніщо так не чарує серце, як синьоокий світанок, що заглядає у вікно, плутається у волоссі і голубить першими промінчиками світла.
А з вікном всміхається світанок,
своїм теплом голубить і лоскоче.
Іди собі, звабливий і лукавий,
русявий посланець п`янкої ночі,
позабирай промінчики грайливі,
що у моїх заплуталися віях
і не вдивляйся зоряно - щасливий
ти на мої розгублені надії.
Для тебе я, як завжди посміхнуся,
але тебе покличе знову ранок.
лети собі, щоб завтра повернутись,
мій синьоокий сонячний світанок.
