12.01.2019 12:36
для всіх
61
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Пальто

Нова душа в старенькому пальті

Ішла по світу, руки у кишені.

Шукала долю, все не ті, не ті, не ті…

І руки - в кулаки, хоча хотілось в жмені…


Сукно вже вицвіло, і комір не блищить, 

Полатане, спилюжене пальто

І хочеться його вже полишить, 

Та іншого не дасть душі ніхто.


Сама пальто латала, як могла -

Ось латка страху, ось – зневіри, 

На грудях латкою кохання затуля, 

Щоби лихі не вкрали бузувіри.


А ще залатане страхАми і плачем, 

Мовчанкою, тривогою невдачі, 

Бажанням вище усіляких буть нікчем, 

Зашиті в рукави думки ледачі.


І так життя в старенькому пальті

Пройде душа, як перед Богом стане, 

Згадає, що зробила лиш в житті

Старе пальто, неправильно латАне.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.01.2019 14:47  Каллистрат => © 

Отличный стих, пани Ольга!