14.01.2019 14:41
Без обмежень
10 views
Rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Едем

У новий рік із новими думками, 

Із сподіваннями новими і добром…

Лише любов стара лишилась з нами, 

З твоїм, на двох поділеним ребром.


Коли Господь з едему вигнав пару, 

Вони з собою рай понесли у серцях.

Поміж нужди, образ взаємних, сварок

Господній сад виблискував в очах.


А ми з тобою насінину з раю

Знайшли під зорями в одну з своїх ночей.

Ти посадив, щодня я поливаю, 

Зростає сад поміж буденних скоростей.


І гріх страшний, як перед Богом станем, 

Спокутуєм повагою й дітьми.

Бо наш едем буяти перестане, 

Коли кохати перестанем ми.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Між епітетів / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Перегони / Вірш | Добродій Ольга Іванівна».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо