Між епітетів
Між епітетів, рим і метафор,
Між пестливих і райдужних слів,
Я простий слабкодухий аматор,
Та старанний, аж до мозолів.
Перед словом колінно вклоняюсь,
Перед величчю духу думок,
І вже всоте собі обіцяюсь,
Не чіпати папір і перо.
Самоцвітом горить кожне слово
В діадемах поетів-митців.
Що ж робить, коли власна полова
Розсипається на папірці?
Між рядками, що нивою стали,
Заховались таємні думки,
Їх зростила, усе їм відАла,
Слабкодухі мої ви дітки.
Сотні, тисячі влучних порІвнянь,
Міріади ясних зореслів,
Оберемки потАєнних мріянь,
Врожаї поетичних полів,
Цим скарбом володіти не смію,
По життю напівбідна іду,
Та пишу і у серці волію,
Що оцінять й мене по труду.
