16.01.2019 14:13
Без обмежень
64 views
Rating 5 | 4 users
 © Ем Скитаній

На лижвовій стежині

по лижвовій степом стежині

неспішно на лижвах іду.

шурхає сніг.

і під шурхіт той сніжний

думка про час захопила мене -

завзятим, 

задиристим

юним хлопчиськом

він навздогнав, 

зазирнув мені в очі, 

крізь очі мої мені мовив

- ...я сутність твоя і твого існування... -

обігнав, озирнувся

і з посміхом зник.

але думка відтоді про час, 

що побіг перед мене, 

не йде мені з голови...

навіть не знаю...

дурниці якісь щодо нього?..

напевне...

на кшталт... -

завтра-учора-позаучора -

то є дні, 

означені побутом нашим в житті.

що і є та буденність, 

проза, 

реальність, 

плинність часу.

безупинні там, змінні картини подій.

течія визначних, 

дріб"язкових, 

докучливих, 

прикрих, мерзенних подій.

а в постійності руху стихії часу

розчинені крики народжень, 

подих кохання, 

сум і печаль незворотної смерті.

несприйнятний для зору, 

на дотик час не відчутний

занурює іноді нас в споглядання, 

дарує спогади нам

і минулістю це називаємо ми.

в спогляданнях трапляються миті незнані, 

не зрозумілі, 

оманні, 

в легкому, тонкому серпанку -

там нас вже немає, 

ми там відсутні... -

то миті прийдешнього там...

...і так усе далі, 

у ритмі руху, 

мого просування крізь день сьогоденний

зимовий, морозний, ласкавий і тихий.

і дякую Богу за день цей!

за мить цю чарівноказкову

дякую часу!

часу, що Богом дарований щедро...


по лижвовій степом стежині

неспішно на лижвах іду.

щурхає сніг.

променіє у хмарах

сонце знехотя, в ліні і скоса

від обрію дивиться в слід -

сонце захоплено сивим морозом, 

не сильним, але достатнім

промені сонця аби

закувати в бурулькі льодові.

і він закував -

сонце замерзло у хмарах.

з неба спадає світло яскраве лише, 

очі засліплює аж!

але без тепла...

шурхає сніг...

я іду по стежині...

на лижвах...

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Щезник / Вірш | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Над гаями... / Вірш | Ем Скитаній».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.01.2019 15:03  © ... => Тетяна Чорновіл 

щиро дякую Вам, Тетяно! 

 19.01.2019 06:49  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова зимова поезія. Щедра мовними несподіванками і роздумами про вищість духовного буття, якщо можна так сказати. Гарна прогулянка по сніжку! 

 18.01.2019 11:45  © ... => Тетяна Ільніцька 

щиро дякую, Тетяно! зараз і справді стоїть у нас тут чудова погода - і мороз не надто вже такий дужий, і сонечко в небі сяє, іноді сніжок зривається...погано лише, що сніг спадає важкий, мокрий...але на лижах пройтися можна.... 

 18.01.2019 09:46  Тетяна Ільніцька => © 

Пейзаж, який заслуговує на увагу, коли йдеш неспішно на лижвах. Народжуються сотні думок - про життя і смерть.
Чудовий твір! 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо