Моя пташко
Чого, моя пташко, сумні твої очка?
Кого виглядаєш ти все у вікні?
Твоя білосніжна намокла сорочка
Від слізок, напевно, твоїх уночі.
Я тут, біля тебе, моя люба доню!
Як вітер повіє – це я обніма.
Промінчиком теплим торкаюся скроні
І подихом ніжно цілую щодня…
Я зорями в небі тобі колискову
Співаю тоді, коли, донечко, спиш,
У коси веселку плету кольорову,
Коли під вікном, моя люба, сидиш.
Всміхаюся зайчиком сонячним ніжно,
Хмаринкою, доню, танцюю тобі,
І дощиком літнім наспівую пісню,
Яку ти колись дарувала мені.
Я пелюстками зітру всі сльозинки,
Наче перлинки, в долоньку складу.
На білих лілеях тендітні росинки –
Це я, моя донечко, плачу в саду.
Колишу гілками під музику вітру,
На вушко тихенько тобі шепочу,
Сховаю під крила тебе я від світу
І ангелом світлим вперед поведу.
У небі нічному тобі намалюю
Улюблену казочку, доню, твою,
Я зоряним сяйвом тебе обцілую,
Сумую без тебе… І ніжно люблю.
Дрогобич, 2018
