Ненаписані в віршах
А що мені, любий, та бісова сила,
Що тихо викручує руки у крила?
Де свіжий світанок, як вітер у косах,
І б`ється так серце, штовхає із мосту,
І грає так погляд, мов хвилі у морі,
Мій подих зламався уперше на двоє,
Твій сум проникає у мене із киснем,
Ми двоє щасливців покинутих містом,
Ми двоє шалених забутих живими,
Ми двоє воскреслих між мертвими ними.
Ми двоє оті ненаписані в віршах,
Вони всі про інше, вони всі про інших
Не нас. Але я почуваюсь водою,
Твій погляд наскрізно в мені і зі мною!
Кидай свою зброю, віддай свою тугу,
Хай камінь твій ляже до мене на груди,
Візьми мої руки, тягни їх у нічку,
І пристрасть цю дику задмухни, як свічку.
