05.02.2019 00:47
18+
172
    
  3 | 3  
 © Соня Скарбек

Ненаписані в віршах

Ненаписані в віршах

А що мені, любий, та бісова сила,  

Що тихо викручує руки у крила? 

Де свіжий світанок, як вітер у косах,  

І б`ється так серце, штовхає із мосту,  

І грає так погляд, мов хвилі у морі,  

Мій подих зламався уперше на двоє,  

Твій сум проникає у мене із киснем,  

Ми двоє щасливців покинутих містом,  

Ми двоє шалених забутих живими,  

Ми двоє воскреслих між мертвими ними. 

Ми двоє оті ненаписані в віршах,  

Вони всі про інше, вони всі про інших 

Не нас. Але я почуваюсь водою,  

Твій погляд наскрізно в мені і зі мною! 

Кидай свою зброю, віддай свою тугу,  

Хай камінь твій ляже до мене на груди,  

Візьми мої руки, тягни їх у нічку,  

І пристрасть цю дику задмухни, як свічку. 

 

 

 

 

 

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.02.2019 20:27  Лора Вчерашнюк => © 

Живі почуття, рубіж - важливе і неважливе зараз, тепер. Дякую, сподобалось)))) Хай щастить у вирі творчого польоту!!!

 05.02.2019 14:52  Олена Вишневська => © 

Бурхливий океан почуттів! Сподобалось)

 05.02.2019 09:27  Тетяна Белімова => © 

Ритм пристрасті і відчуття, що двоє дивляться на місто згори - із хмарочосу. Можливо, це лише моє враження.

 05.02.2019 01:18  Панін Олександр Мико... => © 

Пристрасть Кохання,
пристрасть коханої
домінує.