В моїх віршах
В моїх віршах - кохання і дощі,
Пташки, які давно згубили крила.
І ці невпинні доторки душі
Мені, здається, додавали сили.
Там не було численності ідей,
Лише наївність, сум і трохи болю.
Я у віршах ховалась від людей.
Я із людьми у них шукала волю.
І віднайшла. Здається, серед слів,
Де осінь-муза вічно непокірна.
Мене той вогник мрії завжди грів,
Мені лиш тиша залишалась вірна.
Я не жаліюсь - так моїй душі
Було все рідне, як дитині, миле.
Дощі й кохання в кожному вірші,
Або птахи, які згубили крила...
