Без назви
з рубрики / циклу «Україна. Мандруючи обпаленими сторінками.»
Гострим скальпелем слова, по грудях,
Щоб достукатися до душі…
Розумію, ти слухать не будеш –
От хоч ріж тебе, хоч кричи…
Досить вірить пророкам лукавим,
Відкрий очі свої, подивись:
Чи свої ж о таке от порадять –
Щоб аж ріки із крові лились?
Все давно уже тугою вкрилось.
Вітер носить не спів, - молитви
А ти й досі наївно їм віриш –
Все чикаєш примарні дари….
Їх не буде, я знаю це певно.
Та достукатись сил вже нема…
Ти ж настирна і лізеш уперто,
До чужого, страшного ярма…
26/03/2015, Харків