Є у зимі щось таке невибачене...
Є у зимі щось таке невибачене,
Щось винувате і трохи вимучене,
Холодно сказане й кригою глянуте,
Вітром обпечене й сонцем обмануте.
А до весни іще зо три вічності -
Голі дерева в німому відчаї.
Чаєва чашка до дна наповнена,
Щойно заварена, мріє втомлено.
А до весни іще серце кригою
Тричі укриється, зійде відлигою...
Є у зимі щось таке приречене...
Чайник гарячий рятує втечею...
Україна, Ірпінь, Січень, 2019