12.02.2019 17:23
для всіх
130
    
  3 | 3  
 © Аліна Чиж

Є у зимі щось таке невибачене...

Є у зимі щось таке невибачене...

Є у зимі щось таке невибачене

Щось винувате і трохи вимучене, 

Холодно сказане й кригою глянуте, 

Вітром обпечене й сонцем обмануте.


А до весни іще зо три вічності -

Голі дерева в німому відчаї.

Чаєва чашка до дна наповнена, 

Щойно заварена, мріє втомлено.


А до весни іще серце кригою

Тричі укриється, зійде відлигою...

Є у зимі щось таке приречене...

Чайник гарячий рятує втечею...



Україна, Ірпінь, Січень, 2019

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2019 16:31  Алла Мейта => © 

Як же я люблю цю поезію! Приворожила просто!

 13.02.2019 09:36  Тетяна Белімова => © 

До весни ще трохи часу чекати і це також зігріває)))))
Рада Вас бачити і вже читала цей вірш, який Анечка Коназюк поширювала в нашій групі УП))))

 12.02.2019 18:42  Ганна Коназюк => © 

Цей вірш на ФБ на мене справив велике враження!!! Додаю до улюблених!)))