12.02.2019 21:45
Без обмежень
7 views
Rating 0 | 0 users
 © Владимир Нищимный

На мить кохання відійшло...

На мить кохання відійшло

В чиюсь присіло вишиванку.

Свою стежину не знайшло, 

Десь розчинилось у світанку.


Не знаю я, не скажеш ти

Куди поділись наші зорі?

Немов загублені світи

Стоять між нами у дозорі.


Не повернутись вже назад

Нам у замріяне те літо, 

Де ніч всміхалась в зорепад

І день летів над цілим світом.


Чому ж в душі димлять мости

І серце спомини клубоче?

Таємний голос самоти

На вухо щось вночі шепоче…

Львів 31.01.2019



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Не залишай печаль на самоті... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Плине час, мов весняний струмочок / Ліричний вірш | Владимир Нищимный».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо