15.02.2019 17:56
for all
7 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Кажаненятко

Мале кажаненятко

Між мамою і татком

На гілочці висіло, 

Бо спатоньки хотіло.

А мама-кажаниха

Співала сину тихо:

-Засни моє дитятко, 

Маленьке ангелятко.

На небі сонце сходить.

Сонька за руку водить, 

До самої вечері 

Ти спатимеш в печері.

Ми з нашої любові

Пошлем сни кольорові, 

Щоб ти зростав щасливим, 

Найбільше наше диво.

І снились каженяті

Яскраві і крилаті

Дитячі щирі мрії

І вітри степовії, 

Й яскраве жовте сонце

У нього на долонці, 

Барвисті трави-квіти, 

Що змушують радіти, 

А поряд мама й тато, 

Що сина вчать літати, 

Метелики чудові 

І рибки кольорові.

А як сховалось сонце, 

І вечір охоронцем

Прийшов, збудив малого, 

Не видно вже нічого, 

Мале кажаненятко

З матусею і татком

Літало понад полем.

Все різнокольорове, 

Таке, мов з його сну, 

Ввижалося йому.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.02.2019 22:50  © ... => Тетяна Ільніцька 

Щиро дякую 

 18.02.2019 09:12  Тетяна Ільніцька => © 

Гарно і мелодійно))) 

 16.02.2019 10:55  © ... => Лора Вчерашнюк 

Цілком з Вами погоджуся. У Василя Сухомлинського є твір "Найкраща мама" про маму-сову. Батьківська любов у всіх однакова. Дякую Вам за теплі слова. 

 15.02.2019 23:18  Лора Вчерашнюк => © 

Гадаю, у всіх живих істот колискові однакові - зіткані з любові!!! Дякую, сподобалось))