29.05.2011 11:51
-
272
    
  - | 1  
 © Толік Панасюк

А Єшуа писав щось на піску 

Терпляче виводив несказані слова, 

Коли це крик порушив тишину, 

І впевнена, тяжка, людська хода. 


А Єшуа писав, не піднімаючи очей, 

Так ніби байдуже йому до світу, 

До збуджених, і запальних людей, 

До жінки, яку ведуть, напівроздіту. 


А Єшуа писав. Терпець урвався фарисеям: 

- Раві, як поступити, розсуди, 

Мойсей велить блудниць закидати камінням, 

А ти, пророк, що скажеш ти? 


А він писав, і не бажав дивитися у вічі. 

В повітрі млоїстий запах смерті. 

Оце му натовпу нетреба говорити двічі. 

Заведена пружина ненависті і злості. 


Закон. І його руки у крові. 

Помилував, Пішов проти закону. 

Впіймали брата Юдині сини. 

У нетерплячці очікуючи слова. 


А Єшуа писав. І наче відчіпного: 

- Хто без гріха, хай перший кине камінь. 

Враз стихло все, і наче не було нікого. 

Десь розчинився скажений людський гамір. 


І перестав писати Єшуа. 

Дивився в очі змученій блудниці: 

- Де всі? Чого стоїш одна? 

- Нема. І лише сльози на обличчі. 


- Іди і більше не гріши. 

А кажуть Єшуа був без гріха? 

Даруйте, це невігласа думки, 

Мойого демона до Саваота безглузді запитання. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!