А Єшуа писав щось на піску
Терпляче виводив несказані слова,
Коли це крик порушив тишину,
І впевнена, тяжка, людська хода.
А Єшуа писав, не піднімаючи очей,
Так ніби байдуже йому до світу,
До збуджених, і запальних людей,
До жінки, яку ведуть, напівроздіту.
А Єшуа писав. Терпець урвався фарисеям:
- Раві, як поступити, розсуди,
Мойсей велить блудниць закидати камінням,
А ти, пророк, що скажеш ти?
А він писав, і не бажав дивитися у вічі.
В повітрі млоїстий запах смерті.
Оце му натовпу нетреба говорити двічі.
Заведена пружина ненависті і злості.
Закон. І його руки у крові.
Помилував, Пішов проти закону.
Впіймали брата Юдині сини.
У нетерплячці очікуючи слова.
А Єшуа писав. І наче відчіпного:
- Хто без гріха, хай перший кине камінь.
Враз стихло все, і наче не було нікого.
Десь розчинився скажений людський гамір.
І перестав писати Єшуа.
Дивився в очі змученій блудниці:
- Де всі? Чого стоїш одна?
- Нема. І лише сльози на обличчі.
- Іди і більше не гріши.
А кажуть Єшуа був без гріха?
Даруйте, це невігласа думки,
Мойого демона до Саваота безглузді запитання.
Дрогобич, 2011