15.02.2019 23:13
for all
15 views
    
rating - | no usr.
 © Владимир Нищимный

Згасає світло. Сонна тиша...

Згасає світло. Сонна тиша.

Кімната, мов омріяне шатро.

На даху дощ шуршить, мов миша.

І марить ніч, закутана в хутро.

В душі так затишно і легко -

Даль відкриває обрії свої.

І крізь літа кудись далеко

Летять думок розірвані рої…

І ось село. Дитинство. Друзі…

Весна. Квітучий сад. І дощ рясний… 

Зоря купається у лузі…

І голос чийсь тривожний і сумний…

І так пронизливо до болю

Ввірветься в ранок смуток цей - 

І відгукнеться в шепоті тополі

Чиясь печаль закоханих очей…

Повір, я й сам не знаю точно:

Чи уві сні своїм, чи наяву

У ті краї, де світло й непорочно, 

Чом знов і знов у спогадах пливу…



Львів, 06.02.2019


Владимир Нищимный цікавиться

  • Владимир НищимныйМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись