15.02.2019 23:13
Без обмежень
8 views
Rating 0 | 0 users
 © Владимир Нищимный

Згасає світло. Сонна тиша...

Згасає світло. Сонна тиша.

Кімната, мов омріяне шатро.

На даху дощ шуршить, мов миша.

І марить ніч, закутана в хутро.

В душі так затишно і легко -

Даль відкриває обрії свої.

І крізь літа кудись далеко

Летять думок розірвані рої…

І ось село. Дитинство. Друзі…

Весна. Квітучий сад. І дощ рясний… 

Зоря купається у лузі…

І голос чийсь тривожний і сумний…

І так пронизливо до болю

Ввірветься в ранок смуток цей - 

І відгукнеться в шепоті тополі

Чиясь печаль закоханих очей…

Повір, я й сам не знаю точно:

Чи уві сні своїм, чи наяву

У ті краї, де світло й непорочно, 

Чом знов і знов у спогадах пливу…



Львів 06.02.2019



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Згортає ніч своє сукно... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Місяць лютий давно вже не лютий... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо