Бувай
Бувай – а я спішу в нікуди!
Судилися мені буденні і сумні
Без тебе нові дні –
Я звикну, будь що буде!
Бувай! А смуток – через край!
А варто : отак життя – на карту?
Найтяжчі ці хвилини старту
Від тебе! Що ж – бувай!
Бувай! думки мої пречисті,
А ніч спада на плечі…
Ти пам`ятай цей вечір
І дощ в чужому місті.
Бувай! Нічого вже між нами,
Лиш цигарковий дим.
А я сп`яніла ним,
Що не прийду до тями.
Бувай! В тролейбуснім вікні
Зникає рідне дуже.
І так мені байдуже,
Так все одно мені,
Куди поїду, знай!
Минулого не зви :
Ми будем вже “на Ви”…
Пора обом! Бувай!
© Оксана Осовська