"Всякому городу нрав і права", - так було і так буде. Під час війни нема людей, які "не визначилися", на жаль. Усі визначилися. Навіть ті, які "голубі міра". Просто хтось заявляє вголос, як Ти, а хтось удає, що "не помічає", насправді ж давно обравши "свій бік протистояння". Напевне, я з тих, хто не вірить у "митців поза політикою", які "не хочуть бути битками", а от "рупором коміка" - будь ласка. Вони вже стали "битками", на жаль, тими, які побивають Україну, знаменом вати, символом колабораціонізму й запроданства, лінією розколу, не новою, утім по-новому окресленою. Усе норм. Живемо далі.
Прямо як у Григорія Савича: "тих непокоїть венерин амур - всякому голову крутить свій дур"...
Але, думаю, війна непокоїть усіх, перечислених Вами. В дитинстві, коли читала про війну, не розуміла, як під час війни можна думати про щось інше, крім неї. Але життя під час війни не припиняється. І закохуються, і народжують, і хворіють, і вчаться. Однак,скільки б ми не "товклися", а вона в душах і умах гвіздком стирчить у всіх.
Савчук Віталій Володимирович 
