Кохай мене, кохай…
Тепло, так хочеться кохати,
У половинці себе віднайти.
Щастя в сім’ї, своїй сім’ї пізнати,
Гуляти до безпам’яті вночі.
Відчути теплі дотики на шиї,
А не у вітрі змерзлий куртки край.
Й сказати врешті ті слова спітнілі
І ще додать: кохай мене, кохай.
Зігнуті пальці цілувать понурі,
Надіти перстень в променях зорі.
І поскидать гілки в кучу зітнуті
Із листям-днями чорними від тлі.
Пали кохана, подивись в тінь ночі,
Вогонь любові гарно як горить…
Я не осліп, хоч бачать часто очі,
Це полум’я із вигадок моїх.
19.03.06 р.
