05.03.2019 18:10
для всіх
83
    
  4 | 4  
 © Добродій Ольга Іванівна

Долі

Присядь, моя доле, поряд зі мною, 

Спинись, не біжи, бо і я не втечу, 

Мене ти навчила бути собою, 

Хоча і не раз довела до плачу.


А хочеш, подам тобі чаю горнятко, 

Солодкого, з медом, втомилась – спочинь.

Коли я хотіла почати спочатку, 

Мене рятувала від власних гординь.


Іншої долі не раз я бажала, 

Щасливої, доброї, як у людей, 

Не гнівалась ти, а просто чекала, 

І скарби складала до моїх грудей.


Я плакала – ти мене вчила жаліти, 

Я падала – ти підіймала мене, 

Зневіра коли не давала злетіти, 

Шептала: - Минає усе, й це мине.


Коли я з самотністю подруги стали, 

Коханням у серці моїм розцвіла, 

Без горя, яке ти мені дарувала, 

Бути собою я б не змогла.


Присядь, моя подруго, ось і ослінчик, 

Спинись, бо і я нікуди не спішу.

З тобою ми зв’язані, ось і промінчик, 

Усім, що дала ти, я дорожу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.03.2019 13:04  Лора Вчерашнюк => © 

Від щирого сердця дякую за такий чудовий твір!!!

 05.03.2019 19:59  Каранда Галина => © 

Дуже сподобалося!
Є кілька випадінь з розміру і один русизм. Якби знайшли та виправили - було б бездоганно.