ПІч
Величезна піч у хаті
Широко розкрила рота.
Дрова пожира цибаті,
Стелиться до ніг жарота.
Трускотять сухі поліна,
З комина втікає дим,
Молоком тече по стінах,
Котиться в поля, сади.
А страшезна піч скрегоче,
Жаром дихає, пихтить,
Важко з повагом шепоче:
- Я готова, що робить?
На столі у білій мисці
Під чистеньким рушником,
Як дитина у колисці,
Тісто спало добрим сном.
Спало і росло, і спало –
Добре пом’яті боки,
І тихенько виростало,
Піднімало рушники.
А як стало мало місця,
Що не можна вже чекати –
Стало тістечко проситься
І на стіл стікать-втікати.
Бабця в фартушку старенька,
Біла й добра, як та піч,
Жменю борошна легенько
Посипала навсібіч.
Паляниці на лопату
Велику поклала,
І у піч живу горлату
Бережно саджала.
Пеклись-грілись паляниці
В капустянім листі,
Малювались в багряниці
Шкоринки золотисті.
Віддала житнім хлібинам
Піч тепло і жар,
Хай смакує вся родина –
Втомився димар.
Сонно позіхнула,
Заслінку закрита,
З легкістю зітхнула:
- Час і відпочити.