16.03.2019 12:32
Без обмежень
34 views
Rating 0 | 0 users
 © Рильський Максим

Дружині

Тихий часе надвечірній, 

Як ти землю непомітно, 

Як ти серце облягаєш!

Як ти млою повиваєш

Те, що грало пишноцвітно

В кольоровості незмірній!


Зголубіли зимні шиби, 

Пролетіли птиці сонні, 

Заспокоїлися кроки...

Тіні сунуться широкі, 

Наче в синьому затоні

Фантастичні плинуть риби.


Розкажу дружині вірній, 

Приклонившись до рамена, 

Казку мовою простою...

Як зріднився я з тобою, 

Як ти горнешся до мене, 

Тихий часе надвечірній!



 1928—1935 рр.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Мова (Як парость виноградної лози...) / Вірш | Рильський Максим». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Спасибі / Вірш | Рильський Максим».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Максим Рильський

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо