16.03.2019 18:45
Без обмежень
22 views
Rating 0 | 0 users
 © Рильський Максим

Слово про рідну матір

Благословен той день і час, 

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами, 

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.


Благословенна в болях ран

Степів широчина-бездонна, 

Що, як зелений океан, 

Тече круг білого Херсона, 

Що свій дівочий гнучий стан

До дніпрового тулить лона.


Благословенна ти в віках, 

Як сонце наше благовісне, 

Як віщий білокрилий птах, 

Печаль і радість наша, пісне, 

Що мужність будиш у серцях, 

Коли над краєм хмара висне.


Благословенні ви, сліди, 

Не змиті вічності дощами, 

Мандрівника Сковороди

З припорошілими саквами, 

Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми;


Благословен мечів ясних

Огонь, отчизни охорона, 

Іржання коней бойових, 

Морських походів даль солона, 

І "Енеїди" владний сміх, 

Полтави тихої корона, 


Гаряча дума Кобзаря, 

Що і в огні не спопеліє, 

І молоток Каменяра, 

І струни Лисенка живії, 

І слави золота зоря

Круг Заньковецької Марії!


І труд, і піт благословен, 

Життя рясного виногради, 

І при дорозі зелен клен, 

І світло мудрої лампади, 

І майво збратаних знамен

Навкруг Кремлівської огради.


Благословенна синь озер, 

І Псло, і повів рути-м`яти, 

Народу геній, що не вмер, 

Не вмре від жодної гармати, 

У гроні світлому сестер

Благословенна наша мати.


Благословенні ви, брати

Що в сяйві дружби і свободи

Йдете до спільної мети, 

На ясні зорі й тихі води, 

Благословен і славен ти, 

Російський сміливий народе!


Хто може випити Дніпро, 

Хто властен виплескати море, 

Хто наше злото-серебро

Плугами кривди переоре, 

Хто серця чистого добро

Злобою чорною поборе?


Настане день, настане час —

І розіллється знов медами.

Земля, що освятив Тарас

Своїми муками-ділами, 

Земля, що окрилив Тарас

Громовозвукими словами.


Хіба умерти можна їй, 

В гарячій захлинутись крові, 

Коли на справедливий бій

Зовуть і дерева в діброві, 

Коли живе вона в міцній

Сім`ї великій, вольній, новій?


Хіба їй можна одцвісти, 

Коли зоря горить рожева, 

Коли шумлять-дзвенять світи

Від рику раненого лева, 

Лисиці брешуть на щити

І кличе див поверху древа!


Хто золоту порве струну, 

Коли у гуслях — дух Боянів, 

Хто димний запах полину

Роздавить мороком туманів, 

Хто чорну витеше труну

На красний Київ наш і Канів?


Ні! Сили на землі нема

І сили на землі не буде, 

Щоб потягти нас до ярма, 

Щоб потоптати наші груди, 

Бо Партія біля керма

Стоїть, радянські, вільні люди!


Гримить Дніпро, шумить Сула, 

Озвались голосом Карпати, 

І клич подільського села

В Путивлі, сивому чувати.

Чи совам зборкати орла?

Чи правду кривді подолати?


О земле рідна! Знаєш ти

Свій шлях у бурі, у негоді!

Встає народ, гудуть мости, 

Рокочуть ріки ясноводі!..

Лисиці брешуть на щити, 

Та сонце устає — на Сході!



 1941 p.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дві ластівки / Вірш | Рильський Максим». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Мова (Як парость виноградної лози...) / Вірш | Рильський Максим».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Максим Рильський

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо