18.03.2019 22:28
Без обмежень
9 views
Rating 5 | 2 users
 © Панін Олександр Миколайович

Блазень

Етюд

Прокидається вранці

придворний, 

Виринає з глибин небуття, 

Він гримує красу

у потворність, 

Що для блазня - рутина буття.

 

Власна гідність

в приниження плямах, 

Біль і радість давно впереміш, 

Королеву кохає

нестямно, 

Хоч боїться її все сильніш.

 

Забаганкам весь час

потурати

(В королеви капризи

без меж)...

Як же хочеться, часом, 

тікати, 

Та від себе хіба

утечеш!

 

У палаці життя

божевільне, 

Час від часу, 

немов неживе...

 

Блазень в дзеркало

дивиться пильно, 

Там, де клоун-потвора

живе.

 

 

 

 


Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.03.2019 18:01  © ... => Тетяна Ільніцька 

Тема кохання неймовірна, завжди. 

 19.03.2019 09:19  Тетяна Ільніцька => © 

Цікава і складна тема - на що здатен кожен із нас заради кохання...

Публікації автора Панін Олександр Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо