І не палац, і не культури
На площі запльованій сірій
воркують голубка і голуб,
крокують дві дами у буклях.
В них блузки до туфельок в тон.
Афіші надірваний кутик
легенько облизує стіни,
ридає в старезному клубі
обдертий акордеон…
Там ноги в панчохах білих
по дошках ідуть беззвучно,
зависли слова в повітрі.
Три сальвії у руках
пелю́стками палять долоні.
Там дяді в кашкетах сірих
поважно так гладять краватки,
а шльо́цики в картузах
ховаються за колону,
не дихають…урочисто.
І Муромець на картині
вклонився, на мить завмер.
Рушник, коровай, намисто
з червоної горобини…
Ніхто в цьому тут не винен.
це все, що в нас є тепер.
