Розпач
СеміНонсенс
Дівчина була
божевільна на вид,
Обпечена плачем біди,
Змарніла вона,
Почорніла вона
І горя ховала сліди.
Кохала, плекала
загибель душі
В полоні коханя чар,
У відчай, в самум
Її штовхнув
Невдячності злий удар.
Її “схаменути” не міг
ні біль,
А ні судоми
зла...
Ні волі, ні сил
І спротив — у вир,
Нестяма царює сама!
Кохання, страждання
І пристрасті сказ
Ламали, здригали її...
Звабливо і зло
Свавілля повзло,
Втрачали пісні Солов`ї...
