Борис Костинський Розпач
Здулись надії, як м`яч -
котить країною срач!
Всюди одні теревені!
Гроші ж рідіють в кишені...
Партій вже більше, ніж триста!
Правлять в країні туристи!
Що їм рідненькі простори?
Статки вивозять в офшори!
Думали - ось перемога...
Злидні прийшли до порога!
Це не зневіра - ЗНЕВІРА!
Ледве зігріта квартира...
Мрії... Лишилися мрії...
Ой, щось не так воно діє!
Господи, де ж та розрада?!..
Зрадили! Зрадили гади!
29.11.16р.
01.03.2017 00:30 Надія Крайнюк => © |
 От мене попередив Юрій Слащов. Шляхетних та красивих політиків знищили, Борю. Залишилися тільки слабкі пристосуванці. Не одне покоління треба, щоб піднялася на ноги справжня українська нація. Щоб до влади прийшли справжні державні мужі, для яких пріорітетними були інтереси народу, а, значить, країни. А зараз що ми маємо? Вірно, те, про що ти написав. Дякую тобі за вірш! Хай щастить! |
26.02.2017 11:05 Тетяна Белімова => © |
 Сумно... |
25.02.2017 17:55 Юрій СЛАЩОВ => © |
 Майдан подарував усім надію – але зрадники зрівняли шанси, геть, до нуля. Звичайно, багатовікова колоніальна політика клятого сусіда наклала свій негативний відбиток на олігархічну владу. Усі «спадкоємці» при владі - вихідці з сімей «золотій молоді», і досі правлять країною колишні комсомольські ватажки, довічні агенті КДБ. Треба свіжа кров. Але ж вона ллється на сході нашої країни – це велика трагедія, тяжку долю Господь подарував української нації… Згадав слова Тараса Григоровича: «…Я так люблю мою Україну убогу». |