Бабусинi буднi
Курс росте ледь не щомитi,
Рiг достатку - магазин,
Та вiд цiн душа болить,
Хоч украдь й чимдуж бiжи.
Бабця тупає до каси,
Проблукала двi години,
Що у кошику? Ковбаси?
Риба? Торт? А чи свинина?
Трiшки кашки, грам олiї,
Дома в банцi помiдор…
Прожеве ще, не зомлiє,
Бо ж пройшла голодомор.
У поштову скриньку глянула –
Там рахунки знов лежать…
Газ, электрика, опалення –
Пiде гривнi рахувать.
Ось тупцюється на поштi,
Пенсiю в руцi стискає…
Що дала держава грошi,
Знову в касу забирає.
Скаче тиск, а руки терпнуть,
Щось призначив терапевт.
Та нi з чим пiшла з аптеки,
Тiльки мне в руках рецепт.
Вибарає – бути з хлiбом,
Чи здоров’я лiкувати,
А чи в теплiй хатi з свiтлом
Мiсяць ще пошикувати.
Обiцянки про реформи
Ллються рiками до люду.
Кажуть скоро буде в нормi
Все в державi, скоро буде.
I корупцiю здолають,
У Європу увiйдуть…
Люди вiри не втрачають,
Терпеляче дива ждуть.
Бабця вже i не згадає
М’яса смак i аромат,
Та як всi вона чекає,
Може пiде все на лад.
Доньку рано поховала,
Iз рiднi у неї хто?
Був онук, його призвали
Воювати у АТО.
Руки скрученi артритом
Все рахують копiйки,
Доки пан i його свита
Розпивають коньяки.
Сльози ллються безупинно
I нема, чим їх втирати…
На державу гнула спину,
Щоб у злиднях доживати.
Працювала на заводi
Все життя. На сконi ж лiт,
Тягне руку в переходi -
«Люди добрi, поможiть».
