Володар землі
Таємниця величних небес
Обійняла народження дня,
У якому найбільше з чудес –
Зліт на обрій нового життя.
У тремтінні свідомості ніжнім
Перші думки і перші слова
Порозносять птахи білосніжні,
Світ до себе їх в ласці прийма.
Породила Земля, і хто знає,
Чим прославить її цей малюк?
Навкарачки повзе, щось шукає,
Наш володар щасливих сполук.
Що? Для чого? Кому? – аж зітхає.
Час розкаже про місію всім.
А наразі лиш в памперс штовхає
Задній хід. Рух завжди, як зумів.