Літній «цьом»
Поцілунок – пустунець
В вушку твоїм зачіпився.
Щось шепоче, шалунець.
Із вогнем в обіймах злився.
Ти заграву відпустила,
Пломеніють язики.
Їх шалена ніч накрила
І екстазу острівки.
Розтопив туман світанок
У яскраву течію.
Зола моїх забаганок
Ледве тліє. Сонце п’ю.
Вкраду силу у проміння,
Злетимо ген в небеса…!
Як змінив вік покоління,
Що любило чудеса!
