13.04.2019 00:04
Без обмежень
29 views
Rating 0 | 0 users
 © Вікторія Івченко

Поема про Сучасність: "Над Дніпром - рожева тиша..."

І  


Над Дніпром - рожева тиша, 

Міст Південний - наче дише...

Качечки малі пірнають,  

Хліб м`якенький підбирають.

Кидаю його у воду...

Українців, мов к о л о д у 

Гральних карт - п і д т а с у в а л и...

"Світовий пасьянс" розклали?


ІІ


Ви думали народ цей залякати? -

Під кулі путінські ішов він... Чуєш, брате?

Скажи, за що ти гинув на Майдані??

Тебе в багно втоптали друзі п`яні.

Ерефівські кати тебе добили...

І нині ссуть із тебе кров і силу!


III


Там сваряться людці поміж собою, 

Де за душею - НУЛЬ... Нема любові.

Сумління, честі, розуму... НЕМА.

Уяву полонить ОДНА ГРОШВА.

Забули, що живуть на Батьківщині! -

Вони - чужі... Вигнанці... Чорні тіні...

Побільше х а п о н у т и поспішають...

О божевільний Час... Безумна зграя.

Вже неньку продають - за безцінь, скопом...

Ще й кажуть: "ТО - НЕ МИ... ІДІТЬ В ЄВРОПУ".

Отак і доборолися до краю...

В маленьких цих людців

ДУШІ НЕМАЄ.


ІV


Уже поклали МСН сімнадцять,  

Уже Донбас згорів... Європа цяця

Не кається... Не хоче ладу й миру...

Лише - грошви? Лише - у пастці сиру??


V


Спитають: чом злочинцям ви платили?..

Чому корились їм, чому терпіли??

Усе життя сумлінно працювали...

За безцінь власну працю віддавали.

ЧАСИ - НОВІ, але життя - то школа:

Провалля українців РОЗКОЛОЛО.


VI


Водиця піднялась - немає броду, 

Окрилена душа - летить... СВОБОДА!

Дніпрова повінь - вшир... На сонці сяє...

Хмарини, мов птахи, мов дика зграя

Тих лебедів - небесних, білокрилих, 

Що відають, де - рай, де - чорні сили.

Де - Божа сторона, де - справи темні, 

Де - мир, а де - війна... Де - в р а г таємний!

Відкриються тобі, моя Вкраїно, 

І правда, і олжа... Й ТВОЯ РАЇНА.


VII


Дочки й сини розбіглись по світах -

І копійчину гірко заробляють...

А ти, Вкраїно, знов - на битий шлях?

Босоніж воріженьки виганяють!

Чом сталося таке, чому цей біль

Століттями дітей твоїх мордує?..

Не сипте сіль на рани... Тая сіль -

То сльози... Але сльози їхні - ВСУЄ.

Поринули в п р и д у м а н і свти, 

Шаленої грошви комусь замало...

А тут, на Батьківшині, мов кроти

Усе життя ховалися й мовчали!

Чом молишся, о брате, на Тільця? -

Блукаєш без кінця по манівцях...

Живеш на чужині... Зламали крила?

Хотів би щось сказать, але - не сила!


VIII


Як довго нам іти? Душа зболіла:

Забиті мізки страхом, мов лай...ом -

Тим, комуняцьким, що вже скам`яніло, 

Але - ще тхне по-троху... Під рядном

П а т р і о т и з м у - фрази, фрази, фрази...

Рахують не досягнення - ОБРАЗИ.


ІХ


Злетілися крукИ... Уся "еліта", 

Зібралися на здобич, пси неситі!

Народ блукає, спраглий, у пісках...

А т і в маленьких душах сіють СТРАХ.

Піднятися пора вже, пообудитись...

І заново - мов Фенікс - відродитись!

 




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Вікторія Івченко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 12 | Знайдено: 68
Автор: Вікторія Івченко
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Не кидай Батьківщину милу...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;