Твоя боротьба
Все мине - і ти, і я,
Залишаючи незримий слід.
Сонцем світиться життя.
Біль проллється, мов дощі.
Шлях попереду на тебе ще чека,
Повний заздрощів, брехні і зрад,
Але вогник у очах ще не погас
І ти мусиш йти - усім наперекір.
Ти запитуєш: "чому все так?"
Та питання це - лиш крик
Крик душі, що стомлена від покарань,
Серця стук у пеклі лихоліть.
Всі шукають істину життя,
Пишуть у нікуди ці листи,
Всі клянуться, що доля лиш сміття.
Але хто ж тоді вони у ній?
Ми непотріб? Ми ніщо?
Ми не маєм прав, лише жагучий біль?
Доброту, любов затоптуєм в багно,
Горе перетворюєм в очах у сіль.
Хто такі і звідки ми прийшли?
Всі шукають, а знає лиш один.
Той, хто вірить без вагань,
В кожного - старий чи молодий.
Ти шукаш справедливості?
ЇЇ НЕМА, це міф.
Але в тебе є твоє життя.
З нього все своє бери.
Ми невинні в чомусь?
Може й правда так,
Але все це єрись не одних тисячоліть.
Ти живеш, ти маєш власний шлях.
Хочеш щастя? За нього поборись!
