15.04.2019 13:46
Без обмежень
50 views
Rating 0 | 0 users
 © Григорій Божок

Завжди винен

Завжди винен сам за себе, 

Бо всім краще хочеш, 

Не залежить все від тебе, 

Голову морочиш.  


На двох стільцях не всидиш, 

Всім добрим не будеш, 

Ти найкращий, коли спиш, 

Бо не бачать люди.


Коли хто тебе побачить, 

Вади всяк шукає, 

Якщо зможе - пособачить, 

Змерзить і облає.


Така доля, такі люди, 

Голодні чи ситі, 

Нема правди, одна кривда

Та нема де дітись.


Пожурився сам з собою, 

З сумлінням поплакав.

Хай іде все за водою, 

Простіть небораку.



Життя іде й будуть люди

Сміятись, журитись, 

Пам’ятатимуть, забудуть

Треба все зтерпіти.




м. Київ 12.04. 2019 р.




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Григорій Божок

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо