17.04.2019 16:36
Без обмежень
77 views
Rating 5 | 6 users
 © Костенюк

Побачення з «давньою знайомою»

– Значить, я права? В ньому є щось не зовсім нормальне?
– Моя дорога юна леді, хто з нас повністю нормальний?
Агата Крісті, «Побачення зі смертю»

Він любить мріяти, що десь

його кохана виглядає

і, заклопотаний увесь,

в дорогу скоро вирушає,

та тільки справи не дають…

І він придумує ті справи:

ще щось доробить, щось підправить

і завтра зранку – в добру путь…


В чарівному хитросплетінні

вже місто огорнули тіні.

Ледь чутний розпочався дощ

молитвою вечірніх прощ.

Прощаючись із днем минулим

та людством стомлено поснулим,

до світанкової зорі

горять реклами й ліхтарі.

По площам та проспектам чистим

шукають враження туристи

і подих трункових грибів

серед червоних ліхтарів.


В крисані, темному плюмажі

його очікує на баржі

жіноча постать. Краплепад

її ретельно оминає.

Йому здалось її він знає,

чи знав багато літ назад.

– Уклін мій Вам, шляхетна пані!

– Я бачу ти мене впізнав.

Ми зустрічалися в останнє,

як ти поранений лежав

снаряду вражений уламком.

– Вас бачив, коли впав під танком...

На каву зайдете у трюм?

Знайомі хвалять, як готую.

– Що ж з задоволенням скуштую.

До кави що? – Рахат-лукум.

– Жінки до ласощів охочі,

та ще, коли посеред ночі…

– Жартуєте... Живу осібно…

Ввімкнути світло? – Не потрібно.

Люблю дивитися вночі

на легкий пелюсток свічі.

– Свічки запалюю, буває,

коли електрики немає.

Тож зараз запалю. То як

Вам кави аромат і смак?

– Пристойні. Побратими, друзі,

всі хто поліг у лісосмузі,

передають тобі привіт,

бажають, щоб ти зміг як слід,

на цьому непростому світі

за себе і за них прожити.

Про тебе згадують якраз.

До зустрічі... Мені вже час.


В турботах зранку воскресав

дощем омитий Амстердам.

Виблискує вологе чадо.

Збігає по дахам вода,

у їхні схилені свічада

небесна глибина спада.

Запрошують людей кав`ярні

в затишні закутки свої.

Омите місто у чеканні

від сонця пестощів стоїть.


В ранковій сонячній заграві

пусті дві філіжанки кави.



*«давня знайома» - смерть

17.04.2019р.




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.04.2019 17:35  © ... => Тетяна Ільніцька 

Босха вважаю геніальним. Одна з найкращих його картин - "Сходження в імперей". Дякую, пані Тетяно, за нові для мене імена Ганса Роберта Яусса та Жака Дерріда. Коли в класичній європейській естетиці та філософії ще щось читав, то в сучасній - невіглас повний)))

 18.04.2019 08:40  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую, шановний пане Панін, за розуміння. 

 18.04.2019 08:17  Тетяна Ільніцька => © 

Пане Анатолію, знаєте, прочитала Ваш твір як сучасну оповідь, схожу на гарне кіно про стареньких, котрі випадково зустрілися в Амстердамі, а замолоду пережили дуже сильне почуття, що, утім, не зробило їх щасливими. Можливо, минула війна була тому виною чи смерті близьких - про це лише здогадуємося. А Ви розкрили такий символічний пласт "Побачення з давньою знайомою", що мимохідь направили мене до Амстердаму, який постає з картин Ієроніма Босха з їх досить частим сюжетом на тему Danse macabre. Танок смерті... Він завжди заворожує. Когось кавою і ликом коханої, когось неймовірною владою, що дарує його пластика. Безумовно, це завжди красиво.

Те, про що Ви згадали, коли говорили про множінність прочитань, є предметом вивчення відразу кількох літературознавчих дисциплін - інтерсеміотики (Умберто Еко), рецептивної естетики (Ганс Роберт Яусс), деконструкції (Жак Дерріда) та інших.

 18.04.2019 00:13  Панін Олександр Мико... => © 

Красуня, Смерть, Кохана
І плин Ріки Життя...

Чудово! 

 17.04.2019 23:43  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, пані Тетяно, за оцінку. Кожного читача цікавить у творі відображення свого власного світу, незалежного від світу автора, котрий цей твір писав. І в цьому захоплююча суть художньої уяви, як автора, так і співавтоа - читача. Я, коли писав, мав на увазі містичний сюжет, в якому герой, після зустрічі зі смертю під час бою, зустрічається з нею вдруге, як з вісником від загиблих друзів і спілкується з нею, як з "давньою знайомою". Ну і що, що не зрозуміло? Зате, з Ваших слів, красиво)))

 17.04.2019 22:56  Тетяна Ільніцька => © 

Красиво) Ще одна невеличка новела на сюжет Амстердама. Напевно, такі зустрічі на схилі років мають свій чар. Хоча впізнати одне одного, мабуть, важко. Бо час ліг, немов грим, і на лице, і на душу.

 17.04.2019 16:42  Каранда Галина => © 

Гарно й легко! 

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо