Весняна ніч
Вечірня зірка гонить спати день,
Вечірнє сонце від очей сховалось,
Усе тепло розсипало з кишень
І втомлене, вже спатоньки вкладалось.
Лиш де-не-де колисочка скрипить
І колискова де-не-де лунає.
Дитя дрімає, бабця стара спить,
Вночі й земля свята відпочиває.
Під місяцем, під кронами дерев
Дві тіні, дві душі ховаються неначе.
Взаємні почуття не визнають перерв,
Чекають зустрічі весь день вони терпляче.
Бо ніч… І темрява… Оголені чуття,
Тремтлива пристрасть, ніжність, очі в очі,
Цілунки трепетні до самозабуття,
І довга розплелась коса дівоча.
А хто за свідка? Соловей в саду
І гілки яблуні, що до плеча схилились.
І зорі, що моргали на біду,
І роси вранішні, що на траві сріблились.
Бо ніч… І темрява… І тиша навкруги,
Бо після дня пора і відпочить…
Відпочивають селянин й плуги,
Лиш молодість в весняну ніч не спить.
