18.04.2019 15:01
Без обмежень
38 views
Rating 5 | 1 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Торкнутись неба...

Торкнутись неба… Розігнати хмари, 

На землю впасти радісним дощем, 

Щоб змити власні страхи і примари, 

Щоб змити біль, що у душі пече.

Набрати в пригорщі ясного сонця, 

Розквітнути, як вишні-яблунІ, 

Пірнути в щастя до самого донця, 

Розтанути у голосній луні.

І полетіти жайворонком в поле, 

Й напитися нектару, як бджола, 

Щоб розпрощатися з прадавнім болем, 

Щоб зморшку суму стерти із чола.

І полюбити… Щиро, як ЛЮДИНА, 

І полюбити… Щедро, як ЗЕМЛЯ, 

І вірно, як кохає лебедина, 

Й невимушено, як уміє немовля.






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.04.2019 16:01  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую! 

 19.04.2019 16:01  © ... => Каранда Галина 

Ваша правда, зовсім не схожий, але не менш цікавий 

 19.04.2019 01:47  Каранда Галина => © 






Заголовок нагадав інший тутешній вірш... зовсім не схожий, але небо - об`єднує)))

Розмите сонце 



 18.04.2019 16:23  КАЛЛИСТРАТ => © 

Чудово!!! 

 18.04.2019 15:40  Каранда Галина => © 

+++ 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо