Казка про ГМО
з рубрики / циклу «ГУМОР»
До нас, землян, прибулець дивний
Прибув з планети ГМО-хи,
На вигляд зовсім не противний
І не шкідливий ані трохи.
– Я ГМО! – почав з порога,
– Привіз для вас модифікати!
Дістав з валізи зілля того
Й почав у гени нам втикати.
В харчі додав якоїсь лажі:
В вареники, в картоплю з салом,
– Модифікую все вам, – каже, –
Щоб в вас було добра навалом.
І те добро плодилось всюди,
Дива у генах підростали,
Та помічати стали люди,
Що наче не такими стали…
З‘явились щупальці в небоги
На носі й ще десь. Де – не каже!
А в кума – ратиці на ноги,
Щодня їх нащось лоєм маже.
Цей серед ночі засвітився,
Неначе з казочки Жар-Птиця,
А в того крізь штани пробився
Кудлатий хвіст та ще й хвостиця.
Погляньте, он дивак мандрує
З рогами буйвола чи лося,
Ген-ген красуня всіх чарує
Кублом грибів замість волосся.
Той до психолога подався,
Бо хоботом не вміє пити,
А в цього шмундик десь узявся,
Не знає, що з чудним робити…
Не треба нам такого знати!!!
Ми тут гадали всі потроху,
Й зібрались ГМО прогнати
Від нас на рідну ГМО-ху
Женім же в шию гостя того
І з ним – його модифікати!
А без добра без дармового
Вже якось будемо звикати.
