06.05.2019 08:45
for all
34 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Анатолій Костенюк

Гентський вівтар

Гентський вівтар

В соборі кафедральному Бавона

в молитві він під вівтарем стояв,

не розуміючи де сон, де яв,

чи сам Творець звертається з амвона

до нього образа̀ми і за мить

душа його на небо відлетить;


в той ідеальний світ, що в Божій мислі

був явлений спочатку і вже вслід

явився Словом Бог і власний світ

створив, щоб віра, як дитя в колисці,

пливла до Нього натовпом людей

так змалювали це брати ван Ейк.


Поснули в лісо-смузі побратими

на сході України у бою.

Він з ними душу залишив свою

і дивиться на диво разом з ними.

Він – через віруючих тісняву,

а хлопці бачать Бога наяву.

06.05.2019р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.05.2019 12:47  Костенюк => Тетяна Ільніцька 

Дякую, пані Тетяно! Писав, як продовження істрії про колишнього ураїнського воїна АТО. Маю вже звичку дивитися на наше життя зі сторони, через думки мого героя. Сюжет продовжується)))

 06.05.2019 09:54  Тетяна Ільніцька => Костенюк 

Защемило від Ваших слів, пане Анатолію... Дякую за прекрасну присвяту хлопцям. Що ми, живі, можемо зробити для них? Тільки пам`ятати. У дні провід це особливо важливо.

 06.05.2019 09:31  Костенюк => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую, шановний пане КАЛЛІСТРАТ! Так, це Високе мистецтво. Якщо згадати історію вівтаря, то переконуєшся, що він вражав не тільки нас. Як казав один гуморист про Мону Лізу, "Ця дама вразила стількох людей, що має право сама вибирати кого їй вражати"))) 

 06.05.2019 08:57  КАЛЛИСТРАТ => Костенюк 

Отличный стих, пан Анатолий ! Спасибо.
А Гентский алтарь это, конечно - да! Умели раньше люди видеть мир.