04.05.2019 09:44
Без обмежень
27 views
Rating 5 | 4 users
 © Двірний Сергій

Зірка падала так довго

Зірка падала так довго

що встиг не лише замислити бажання, 

а й, навіть, дочекатися коли воно здійсниться.

Ошелешений, радів йому ніби справжньому чуду!

Немов Божому одкровенню в собі!

Й не міг повірити, що це все відбувається саме зі мною…

Втілене бажання вигравало у грудях веселкою, 

тремке, всякчас мінилося теплом і сяйвом, 

сповнюючи недовідомим і до болю рідним, воднораз…

Тішився ним без угаву, 

смакуючи його і так, і сяк, не відпускав ані на хвильку, 

варуючи в собі неначе вогник у човнику долонь..

А, потім, уволю насолодившись, 

помалу охолов душею, розчарувався, 

дивуючись, яке ж бо воно, насправді, прісне та безбарвне…

І задумав нове бажання, 

тепер вже зважене, відповідальне, далекосяжне, 

яскраве і сповнене, здавалося, невичерпної втіхи.

Не шкодував часу, аби все як годиться обміркувати, 

зробив належні висновки із попередніх невдач, 

врахував прикрі помилки – як свої, так і чужі.

Взяв до уваги сприятливі й, навпаки, ворожі обставини, 

застрахувався від досадних несподіванок, хиб, зрад,  

і рішуче взявся до справи.

Наполегливо, без зайвого поспіху, втілював бажання, 

крок за кроком, наближав омріяну мить, 

й, зрештою, таки досяг задуманого…

Щоби невдовзі, - о, Боже!, - знов зневіритися, 

впасти у відчай, лютувати, гризтися сумнівами…

й, перевівши подих, задумувати ще, і ще, і ще…


Зірка падала і падала, 

бажання змінювалися розчаруваннями і навпаки, 

й одне лиш чорне тло ночі залишалося цілковито незворушним…


Зірка була моїм життям.


Життя промайнуло так стрімко, 

ніби зірка, спадаючи у холодні обійми землі, 

черкнула, ранячи, червоний по чорному слід, 

смертним вироком долі, 

небо цілило в мене сріблястими кулями зір, 

вибухало дробом у моторошному жерлі ночі, 

а я, нажаханий близькістю всепоглинаючої пітьми, 

німів над прірвою розверстої тверді, -

розгублений, приголомшений, заціплений, -

не в змозі висловити останню волю, 

корчився у розпачі, що так і не встиг згадати бажання, 

не зумів надумати найважливіше…


Зорі ставали все ближчими й ближчими, 

розчарування остаточно змінили бажання, 

а незворушність так і не зробилася тлом…


Життя виявилося не зіркою…

лишень палаючим слідом падіння…


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.05.2019 22:00  Лана => © 

Усе чудово. Та не падіння то зовсім, а лет, бо як з якого боку дивитися :) 

 04.05.2019 09:47  Каранда Галина => © 

Так і є. 

Публікації автора Двірний Сергій

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо