09.05.2019 11:50
Без обмежень
37 views
Rating 5 | 3 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Пам`ять...

Дивна річ – людська пам’ять, 

То шкодує, то ранить, 

То вогнем обпече, 

То підставить плече, 

Без ножа може вбити, 

Чи по смерті любити, 

Крила мрії відтяти, 

Чи навчити літати, 

Всі гріхи мої знає

І не завжди прощає.

Просіває крізь сито

День вчорашній сердито, 

Пам’ять, мов королева, 

Сни страшні чи веселі

Вичакловує вправно, 

Їй свідомість підвладна.

Людська пам’ять – спокута, 

що не дасть нам забути

війни, тюрми, Гулаги, 

Злоби архіпелаги, 

Заповзе гадом в груди, 

Й не втечеш вже нікуди.

Буде гризти, щоб сам міг відчути

Те, що права не маєм забути.

Дивна річ – наша пам’ять, 

За минуле поранить, 

День вчорашній шкодуємо

І руйнуємо, знову руйнуємо…

Що робити? Як в світі прожити, 

Щоб хорошу пам`ять лишити?






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо